Поговоримо з батьками.
ПІДЛІТКОВИЙ СУЇЦИД
Дорослі часто недооцінюють ризики підліткового суїциду. Депресивний стан, відверто небезпечну для життя поведінку, а інколи й прямі погрози вчинити самогубство вони вважають емоційною демонстрацією, перехідним періодом, коливаннями настрою, одним зі способів маніпуляції чи залякування, щоб досягнути певної мети. Як дорослим розпізнати небезпеку? І як допомогти підлітку, який опинився на межі між життям і смертю?
Нині збільшується кількість дитячих і підліткових самогубств. Суїцидальні нахили поширюються на фоні переживання деструктивних станів самотності та явного зниження цінності життя. «Молодшає» портрет нарко- та алкозалежних. Часто саме у стані зміненої свідомості підлітки вчиняють самогубство. На телебаченні та в інтернеті у вільному доступі сюжети про насилля, жорстокість, агресію. Це сприяє «віртуалізації» смерті й утвердженню думки, що вона несправжня. Цю думку «підтверджують» численні відеоігри з убивствами, трансляції самоушкоджень тощо. Усе це чинники суїцидальної поведінки.
У суспільстві проблему суїциду обговорювати «не прийнято». Натомість рівень суїцидальної активності в країні, зокрема й підліткової щороку зростає. При цьому почастішання дитячих і підліткових самогубств — загальносвітова тенденція. Тож необхідно на державному рівні визнати, що проблема дитячого і підліткового суїциду є і вона має свої причини.
Дорослі часто «не чують», про що їм намагається сказати дитина: через заклопотаність власними проблемами, сприймання її поведінки дитини як протесту чи демонстрації, загальне знецінення проблем інших. Як результат — статистика самогубств, вчинених підлітками, зростає. А отже, маємо детально досліджувати цю проблему, аби мати змогу запобігати їй.
ПРИЧИНИ
Розмови молодих людей про суїцид і фактичні спроби самогубства — не лише потреба звернути на себе увагу, а й специфічний, часто неусвідомлений «крик про допомогу». За ним ховається налякана дитина, яка з тих чи тих причин опинилася в безвиході й не бачить альтернативних шляхів розв’язати накопичені проблем, окрім одного — фатального. Тому важливо навчитися розпізнавати суїцидальні наміри підлітків.
Вікові та гендерні особливості
Дитячі та підліткові суїциди мають соціально-психологічні передумови. Так, у віці:
- 5-10 років — це спонтанна емоційна реакція на певний чинник чи подразник — побили в школі, посварився з кимось, публічно принизили тощо;
- 14-19 років — реакція, зумовлена особливостями психіки та характерологічними особливостями. У цьому віці підлітки особливо вразливі та перебувають у групі ризику. При цьому є гендерні відмінності суїцидальної поведінки.
Психотравмівна життєва ситуація
Поширеною причиною скоєння самогубства є психотравмівна життєва ситуація підлітка, яка провокує суїцидальну активність. Це зокрема:
- розлучення батьків;
- згвалтування;
- нерозділене кохання;
- розрив з коханою людиною тощо.
У таких ситуаціях підлітки потребують особливої уваги й підтримки дорослих. Коли її немає, а в дитини не вистачає власних ресурсів упоратися з життєвим випробуванням і переосмислити ситуацію, з’являється високий ризик розв’язання проблем суїцидальним шляхом. Смерть може перетворитися на єдино можливий вихід.
Акцентуації характеру
Спровокувати суїцидальну поведінку підлітка за несприятливих зовнішніх умов можуть певні акцентуації характеру.
Підліток астенічного типу має слабку нервову систему, переважно замкнений в собі, мало спілкується, має слабку волю, тому йому складно протидіяти насиллю чи шантажу.
Підлітку з циклоїдною акцентуацією характерні різкі зміни настрою: від ейфорійно піднесеного до депресивного, що робить його емоційно вразливим і нестійким до різних стресів.
До групи ризику найчастіше потрапляють підлітки з істероїдним, демонстративним типом характеру. Суїцидальна поведінка є специфічним деструктивним способом комусь щось довести, чогось домогтися, наприклад, примусити визнати їхню значимість чи викликати до себе жалість.
Зазвичай реального бажання покінчити з життям підлітки з демонстративним типом характеру не мають. Вони лише використовують цей спосіб як маніпулятивний інструмент: пишуть передсмертні записки, виголошують попередження, шантажують чи ставлять ультиматуми. Та попри нереальність суїцидальних намірів підлітки можуть «загратися», не розрахувати ризиків і звести рахунки з життям.Юнацький максималізм та брак життєвого досвіду
Не менш важливими передумовами є уявлення підлітків про цінність життя та їхній життєвий досвід. Нині через інформаційне перенасичення та високі соціальні стандарти діти рано дорослішають. У них виникає потреба самоствердитися й самореалізуватися і вона дисонує з віковими потребами.
Попри притаманні підлітковому віку бунтарство та амбіційність у молодих людей невеликий життєвий досвід і невисокий рівень критичного мислення, щоб адекватно зрозуміти дорослі проблеми й пристосуватися до них.
Юнацький максималізм за певних несприятливих умов може підвищувати ризик вчинення суїцидальних дій. Адже їхнє ставлення до життя «полярне». Якщо досвід позитивний — все прекрасно, якщо негативний, травмівний — жахливо, життя сповнене страждань і болю. У такому разі іноді підлітки не знаходять альтернативи самогубству.
Саме на дітей і підлітків, які перебувають у пригніченому стані, й розраховані суїцидальні онлайн-ігри «Сині кити», «Червона сова», «Зелений кіт», «Чорний дельфін», F57, F58, 1704 тощо. Фото і відео поступових самоушкоджень і, врешті, самогубств продають у даркнеті — тіньовому сегменті інтернету.Послаблений інстинкт самозбереження
Ще однією характерною особливістю у підлітковому віці є віра у власне безсмертя та особистісну невразливість. Підлітки схильні практикувати різні ризиковані дії, і через надмірну легковажність і самовпевненість вони можуть стати фатальними. Ризикована поведінка є специфічною формою суїцидальної: підліток бажає перебувати «на межі», відчувати «запах смерті» й кидати їй виклик. «Я не боюся смерті. Зі мною цього не станеться!» суперечить загальнолюдському інстинкту самозбереження. У підлітків він може бути занижений через надмірне бажання самовиразитися, бути не таким, як усі.
Приклад
Дедалі частіше ми чуємо про смерть підлітків через екстремальні дії — катання на дахах електричок чи між вагонами метро. Підлітки з такими хобі називають себе «зачеперами». Ще одне небезпечне хобі — селфі на дахах будинків, шпилях хмарочосів, мостів тощо. Їх роблять руфери. На YouTube-канал одного з українських руферів, який називає себе Mustang Wanted, підписані близько 300 тис. осіб. Рух руферів набирає обертів у всьому світі. Одним з найстрашніших є руфер-селфі, зроблене на шпилі 73-поверхового гонконгського хмарочоса The Centre висотою 346 метрів.
Популярність танатологічної тематики
Потяг до смерті у підлітків можна пояснити й популярністю танатологічної тематики в кінематографі, ігровій онлайн-індустрії і навіть у музиці. Однак смерть на екрані з позиції глядача, слухача або гравця є дистанційованою, відокремленою, «безпечною» для спостереження. З одного боку, популярність серед молоді танатологічної тематики ілюструє потяг споглядати жахи, образи смерті, що провокують гострі, емоційно насичені переживання, з іншого — потребу в їх подоланні.
Жахи є окремим напрямом мистецтва. Так, виокремлюють:- літературу жахів — жанр фантастичної літератури про надприродні сили;
- фільми жахів (горори, саспенси) — жанри художнього фільму;
- survival horror — жанр комп’ютерних ігор;
- гороркор, горор-панк, треш-метал — піджанри хіп-хопу, панк-року та геві-металу тощо.
Жага адреналіну, відчуття небезпеки, загрози смерті більше властиві хлопчикам-підліткам, хоча поступово межі гендерних ролей розмиваються. Вони сприймають ризик, як умовний, наполовину реальний, адже вірять у свою недоторканість, невразливість. Однак з розвитком технологій, зокрема 3D, 4D і навіть 9D ефектів у кіноіндустрії та індустрії віртуальних розваг дистанція між людиною та екраном зменшилася. Іноді й цієї міри наближення до ситуації на межі життя і смерті стає недостатньо. У такому разі відбувається перенасичення «адреналіновим кайфом» і своєрідне звикання до нього. Умовність ризику вже не приносить людині задоволення, а тяжіння до танатологічних вражень лише зростає. Це слугує «трампліном» для наступного кроку, і людина знову зближується зі смертю, аби відчути себе живою, — пробує екстремальні розваги, експериментує зі зміною свідомості за допомогою наркотиків тощо.
Шановні батьки! Будьте уважні до своїх дітей!
