24.04.2020.Тема уроку:
Поняття про пов’язку. Види пов’язок, правила їх накладання.
Поняття про пов’язку та перев’язку.
Для запобігання забрудненню та інфікуванню, зупинки капі¬лярної та венозної кровотечі рани закривають пов'язками.
Пов'язкою називають перев'язний матеріал, який накладають на рану.
Процес накладання пов’язки на рану називають перев’язкою.
Пов'язка складається із двох частин: внутрішньої, котра стикається з раною, і зовнішньої, котра закріплює і утримує пов'язку на рані. Внутрішня частина пов'язки повинна бути стерильною.
Види перев’язувального матеріалу.
Усі перев’язувальні матеріали випускає промисловість – табельні засоби.
Індивідуальний перев'язний пакет складається із двох ватно-марлевих подушечок розміром 32 х 17,5 см, бинта шириною 10 см і довжиною 7 м (рис. 1). Одна подушечка пришита на кінці бинта, а інша вільно по ньому пересувається.
Індивідуальний перев'язний пакет: 1 - нерухома подушечка; 2 - рухома подушечка; 3 - бинт; 4 - кінець бинта; 5 - скатка бинта; 6 - кольорові нитки
Подушечки і бинт пакета стерильні, загорнені впергамент¬ний папір. Зовнішній чохол пакета зроблений із прогумованої тканини. Такет подвійне впакування перев'язного матеріалу забезпечує надійне збереження його стерильності. У пакет вкладаєть¬ся шпилька. На чохлі зазначені правила користування пакетом. При накладенні пов'язки пакет беруть у ліву руку, правою рукою по надрізу розкривають зовнішній чохол і виймають. Попередньо вийнявши шпильку, знімають паперову обгортку і розгортають перев'язний матеріал, не торкаючись руками внутрішньої поверхні подушечок, тобто тієї, котра буде прикладена до рани. Можна братися руками тільки за прошиту кольоровими нитками поверхню подушечок. Подушечку прибинтовують бинтом, кінець якого закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщають по бинту на потрібну відстань, що дозволяє закрити вхідний та вихідний отвори рани. Зовнішній чохол пакета, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладення герметичних пов'язок.
Пакет звичайний, на відміну від індивідуального перев'яз¬ного пакета, впаковують у пергаментну внутрішню і плівкову зов¬нішню оболонки. До кожного пакета прикладається рекомендація з його розкриття і використання.
Бинт являє собою смугу марлі в скачаному стані. Скачана частина бинта називається голівкою, вільний кінець - початком бинта. Стерильні бинти впаковані герметично в пергаментний папір.
Серветки стерильні - це складені в кілька шарів чотирикут¬ні шматки марлі, упаковані герметично в пергаментний папір (по 20 шт. в упаковці). Розміри великих серветок 70x68 см, малих -68x35 см.
Пов'язка стерильна мала складається з бинта шириною 14 см і довжиною 7 м та однієї ватно-марлевої подушечки розміром 56x29 см.
Пов'язка стерильна велика має подушечку розміром 65x45 см, до якої пришиті шість фіксуючих тасьм. Пов'язки використовуються при великих ранах і опіках.
Вата стерильна випускається в упаковках по 25 і 50 г. Вата нестерильна випускається в упаковках по 50 і 250 г і застосовується при накладанні стисних пов'язок. Компресна (сіра) вата за¬стосовується для виготовлення м'яких прокладок при накладенні шин та компресів.
Косинкові пов'язки накладають на голову, груди, плечові, ліктьові, колінні, гомілковостопні суглоби, на кисть і стопу та на промежину. Якщо косинки нестерильні, то спочатку на рано¬ву поверхню накладають стерильні бинти або серветки, які потім фіксують косинкою.
За відсутності або нестачі табельних перев'язних матеріа¬лів використовують підручні засоби. Особливо зручні пов'язки за Маштафаровим. їх накладають, використовуючи шматки тканини (простирадла, сорочки та ін.) різної величини, кінці яких надрізають для одержання тасьм. Спочатку на рану накладають стерильний бинт або серветку (при необхідності - і вату), а потім шматком тканини із зав'язками закріплюють пов'язку (рис).
Клеолові та лейкопластирні пов'язки накладають, як пра¬вило, на невеликі рани. Рану закривають стерильним матеріалом, і закріплюють смужками липкого пластиру. При накладенні клеолової пов'язки шкіру навколо рани змазують клеолом, дають йому підсохнути, а потім рану закривають розтягнутою марлевою серветкою, приклеюючи її краї до змазаної шкіри.
Загальна техніка накладання пов’язок на різні частини тіла потерпілого.
При накладенні пов'язок необхідно прагнути не викликати зайвого болю. Бинт варто тримати в правій руці, а лівою втриму¬вати пов'язку і розгладжувати ходи бинта .
Перш ніж накласти первинну пов'язку, потрібно оголити рану, для чого верхній одяг залежно від характеру рани, погодних і місцевих умов або знімають, або розрізають. Спочатку знімають одяг зі здорової сторони, потім - з ураженої. У холодну пору року, щоб уникнути переохолодження, а також в екстрених випадках надання першої медичної допомоги постраждалим у важкому стані одяг розрізають в області рани. Не можна відривати від рани прилиплий одяг, його треба обережно обрізати ножицями, а потім накласти пов'язку. Надягають знятий одяг у зворотному поряд¬ку - спочатку на уражену, а потім - на здорову сторону.
Пов'язка виконує не тільки профілактичну, а і лікувальну дію. Вона створює спокій ушкодженій частині тіла, герметично закриває рану, всмоктує з рани відільне, попереджає розвиток ускладнень у рані.
На рану накладають ватно-марлеві і бинтові пов'язки, а та¬кож пов'язки з підручних засобів - чистої носової хустки, косин¬ки, сорочки тощо.
Бинтові пов'язки накладають за такими правилами:
1. Надати ушкодженій частині тіла найбільш зручне, функціонально вигідне положення, при якому зменшується біль.
2. Бинтувати зручніше, якщо ушкоджена частина тіла буде розташовуватися на рівні грудей рятувальника.
3. Ушкоджена частина тіла після закінчення бинтування повинна перебувати у функціонально - вигідному фізіологічному положенні.
4. При накладенні пов'язки необхідно стежити за виразом обличчя постраждалого і не заподіювати йому своїми діями болю.
5. Якщо пов'язка турбує постраждалого, необхідно послабити її або змінити напрямок турів бинта.
6. Бинтувати треба двома руками, здійснюючи поперемінно то однією, то іншою рукою обертання голівки бинта навколо ушкодженої частини тіла, вільною рукою розправляючи тури бинта, щоб не було складок.
7. Під час накладення пов'язки "правша" розгортає бинт ліворуч. Голівка бинта повинна скочуватися з турів бинта.
8. Кожен наступний тур повинен закривати на 1/2 або 2/3 ширини попередній тур.
9. Бинтувати треба за планом, користуючись якою-небудь типовою пов'язкою.
10. Накладена пов'язка не повинна викликати порушення кровообігу в кінцівці, а повинна здійснювати рівномірний тиск і зупиняти капілярну та венозну кровотечу.
11. Кінці бинта зав'язують над здоровою частиною тіла для попередження непотрібного тиску на рану.
При накладенні пов'язки і по її закінченні перевіряють, чи не туго накладена пов'язка, чи не занадто вона вільна, чи не буде сповзати і розмотуватися.
При накладенні пов'язок можуть бути допущені помилки:
- забинтована частина тіла перебуває не у функціонально ви¬гідному фізіологічному положенні;
- пов'язка накладена занадто туго і викликає порушення кровообігу в кінцівці, ознаками якого є збліднення кінцівки ниж¬че пов'язки, посиніння кінцівки або її затерпнення, поява пуль¬суючого болю;
- пов'язка нерівномірно накладена;
- пов'язка накладена занадто слабко, не зупиняє кровотечу, сповзає з місця ушкодження.
Залежно від конфігурації ушкодженої частини тіла наклада¬ють пов'язку певного типу.
Закріплення нових знань і умінь
1. Що таке пов'язка?
2. Що називається перев’язкою? З якою метою її проводять?
3. Перерахувати табельні перев’язувальні матеріали, які використовуються для надання першої медичної допомоги.
4. Перерахувати підручні перев’язувальні матеріали, які використовуються для надання першої медичної допомоги.
5. Визначити правила накладання бинтової пов'язки.
6. Які можуть бути допущені помилки при накладанні пов'язок?
Немає коментарів:
Дописати коментар